02.11.2022 р.    Група № 18 Технологія штукатурних робіт

Урок № 41

Тема програми: Підготовка розчинових сумішей

Тема уроку: Організація робочого місця перед оштукатурюванням

   Продуктивність праці робітника залежить від правильної організації його робочого місця. Робочим місцем робітника-опоряджувальника називають ділянку, у межах якої він працює і може доцільно розміщувати потрібні для роботи пристрої, інструменти і матеріали. Бригадир і кожен член бригади мають заздалегідь турбуватися про підготовку робочого місця, щоб не було простоїв. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці так, щоб не заважати працювати іншому робітникові. Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, по-винен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою, — зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг робіт. При підготовці поверхонь необхідно суворо дотримуватися правил техніки безпеки, особливо коли застосовуються електрифіковані та ударні інструменти. Невміле поводження з ними може призвести до нещасних випадкам. До роботи з електрифікованими інструментами робочі зобов’язані пройти відповідний інструктаж з правил безпечної роботи. При роботі за допомогою піскоструминного апарату робітники повинні мати респіратори. Місце роботи слід захистити. Для перенесення шлангів їх відключають від апарату; шланги не слід перегинати. З усіх інструментів: зубил, троянок, скарпелей – повинні бути обов’язково зрубані або сточені задирки: відлітаючи, вони завдають важкі поранення. При ударі молотком з вузьким обушком по зубилу, Троянках, скарпелі можна промахнутися і поранити руку, тому замість молотка слід застосовувати кулачки у вигляді невеликих кувалдочок масою 1 -1,5 кг, що мають більш широкі обушки. При роботі ударними інструментами від поверхонь відлітають шматочки цегли та бетону, які можуть потрапити в очі або нанести інші поранення, тому робочі зобов’язані надягати захисні окуляри та рукавиці. При очищенні від пилу і бруду цегляних, кам’яних, бетонних та інших поверхонь робітники повинні працювати в окулярах і респіраторі. Розрізати металеву сітку, затягувати канали нею і натягувати сітку на каркаси треба обов’язково в рукавицях.

ДЗ: прочитати конспект, виписати способи організації робочого місця перед оштукатурюванням

Тема уроку: Марки і маяки

Під час провішування поверхонь встановлюють розчинові марки. Виконують їх із гіпсу або з того розчину, яким штукатуритимуть поверхню.

Для цього навколо цвяха наносять із розчину ліпки діаметром 8... 10 см. Товщина ліпка має бути на 3...5мм більшою за частину цвяха, що виступає. Коли розчин затужавіє, ліпку надають форму зрізаної піраміди в основі з розміром зрізу 4 х 4 см врівень із головкою цвяха.

Верхня частина марки має бути паралельною поверхні (рис. 1).

Рис. 1. Послідовність виконання марки з розчину

Продуктивнішим способом при провішуванні поверхні є встановлення замість цвяхів інвентарних металевих марок(рис. 1, а).Вони не потребують попереднього обмазування розчином, а можуть безпосередньо застосовуватись для влаштування маяків.

Маяки -- це розчинові смуги або дерев'яні чи металеві рейки, розміщені на поверхні на відстані 1,2... 1,5 м одна від одної, які є напрямними для пересування правила або малки під час розрівнювання розчину. Інвентарні маяки встановлюють на поверхні також при механізованому нанесенні розчину за допомогою форсунок, щоб було видно, якої товщини шар розчину набризкувати.

Маяки з розчинів (рис. 2) улаштовують після встановлення марок. Їх, як і марки, можна робити з гіпсу або розчину, яким штукатурять поверхню. Проте гіпсові маяки мають недоліки.

Після виконання штукатурки їх обов'язково потрібно вирубати, а місця, де вони були, залаштувати розчином для того, щоб після затвердіння штукатурки на межі між маяком і штукатурним шаром унаслідок нерівномірної усадки розчинів не виникли щілини.

Маяки з розчину виконують двома способами - за допомогою дерев'яної рейки і способом натирання. В першому випадку для влаштування маяка на ряд марок, розміщених по його лінії, прикладають рейку перерізом 30 х 40 або 40 х 40 мм і притискують її спеціальними Г-подібними затискачами, які вбивають у шви цегляної кладки або «приморожують» гіпсовим розчином. Під рейку накидають розчин і зрівнюють його вздовж неї так, щоб майбутній маяк у перерізі нагадував правильну трапецію. Коли розчин затужавіє, рейки знімають, цвяхи або інвентарні марки витягують, а отвори, що утворились у маяках, закидають розчином, після чого заповнюють розчином також усі зовнішні порожнини в маяках остаточно їх затирають.

При другому способі по лінії маяка між марками кельмою накидають смугу розчину, товщина якої має бути більшою за товщину марки. Після цього до марок притискують правило і, пересуваючи його вздовж нанесеної смуги розчину, натирають маяк. При цьому потрібно стежити за тим, щоб розчин не покривав верхню площину марки, що може призвести до збільшення товщини розчинового шару.

Більш продуктивним є застосування інвентарних дерев'яних або металевих маяків. Як дерев'яний маяк можна взяти пряму рейку перерізом 30 х 40 або 40 х 40 мм. Довжина рейки має бути на 20...30 см меншою від висоти приміщення або ширини стелі. Дерев'яні маяки при багаторазовому використанні під дією вологи деформуються, тому їх краще заміняти металевими. Для виготовлення металевих маяків застосовують кутикову сталь або краще дюраль розміром 25 х 25 чи 30 х 30 мм.

Інвентарні маяки закріплюють на поверхні за допомогою маякоутримувачів (рис. 2), які фактично замінюють марки. Будова маякоутримувача дає змогу змінювати положення маяка відносно поверхні під час її провішування так, щоб нижня площина його була від неї на відстані товщини підготовчого шару штукатурки. При цьому горизонтальність або вертикальність маяка перевіряють відповідними пристроями.

ДЗ: прочитати конспект, намалювати та підписати рис. 1 Послідовність виконання марки з розчину