02.11.2021 р. Група № 18 Технологія штукатурних робіт

Урок № 38-39

Тема програми: Підготовка поверхонь під оштукатурювання 

Тема уроку: Марки, маяки

 

Рис. 1. Послідовність виконання марки з розчину
 Під час провішування поверхонь встановлюють розчинові марки. Виконують їх із гіпсу або з того розчину, яким штукатуритимуть поверхню.

Для цього навколо цвяха наносять із розчину ліпки діаметром 8... 10 см. Товщина ліпка має бути на 3...5мм більшою за частину цвяха, що виступає. Коли розчин затужавіє, ліпку надають форму зрізаної піраміди в основі з розміром зрізу 4 х 4 см врівень із головкою цвяха.

Верхня частина марки має бути паралельною поверхні (рис. 1).

Продуктивнішим способом при провішуванні поверхні є встановлення замість цвяхів інвентарних металевих марок(рис. 1, а).Вони не потребують попереднього обмазування розчином, а можуть безпосередньо застосовуватись для влаштування маяків.

Маяки -- це розчинові смуги або дерев'яні чи металеві рейки, розміщені на поверхні на відстані 1,2... 1,5 м одна від одної, які є напрямними для пересування правила або малки під час розрівнювання розчину. Інвентарні маяки встановлюють на поверхні також при механізованому нанесенні розчину за допомогою форсунок, щоб було видно, якої товщини шар розчину набризкувати.

Маяки з розчинів (рис. 2) улаштовують після встановлення марок. Їх, як і марки, можна робити з гіпсу або розчину, яким штукатурять поверхню. Проте гіпсові маяки мають недоліки.

Після виконання штукатурки їх обов'язково потрібно вирубати, а місця, де вони були, залаштувати розчином для того, щоб після затвердіння штукатурки на межі між маяком і штукатурним шаром унаслідок нерівномірної усадки розчинів не виникли щілини.

Маяки з розчину виконують двома способами - за допомогою дерев'яної рейки і способом натирання. В першому випадку для влаштування маяка на ряд марок, розміщених по його лінії, прикладають рейку перерізом 30 х 40 або 40 х 40 мм і притискують її спеціальними Г-подібними затискачами, які вбивають у шви цегляної кладки або «приморожують» гіпсовим розчином. Під рейку накидають розчин і зрівнюють його вздовж неї так, щоб майбутній маяк у перерізі нагадував правильну трапецію. Коли розчин затужавіє, рейки знімають, цвяхи або інвентарні марки витягують, а отвори, що утворились у маяках, закидають розчином, після чого заповнюють розчином також усі зовнішні порожнини в маяках остаточно їх затирають.

При другому способі по лінії маяка між марками кельмою накидають смугу розчину, товщина якої має бути більшою за товщину марки. Після цього до марок притискують правило і, пересуваючи його вздовж нанесеної смуги розчину, натирають маяк. При цьому потрібно стежити за тим, щоб розчин не покривав верхню площину марки, що може призвести до збільшення товщини розчинового шару.

Більш продуктивним є застосування інвентарних дерев'яних або металевих маяків. Як дерев'яний маяк можна взяти пряму рейку перерізом 30 х 40 або 40 х 40 мм. Довжина рейки має бути на 20...30 см меншою від висоти приміщення або ширини стелі. Дерев'яні маяки при багаторазовому використанні під дією вологи деформуються, тому їх краще заміняти металевими. Для виготовлення металевих маяків застосовують кутикову сталь або краще дюраль розміром 25 х 25 чи 30 х 30 мм.

 Інвентарні маяки закріплюють на поверхні за допомогою маякоутримувачів (рис. 2), які фактично замінюють марки. Будова маякоутримувача дає змогу змінювати положення маяка відносно поверхні під час її провішування так, щоб нижня площина його була від неї на відстані товщини підготовчого шару штукатурки. При цьому горизонтальність або вертикальність маяка перевіряють відповідними пристроями.

ДЗ: прочитати конспект, намалювати та підписати рис. 1 Послідовність виконання марки з розчину